Доповідь – одна з найпоширеніших форм публічних виступів. Вона порушує нові проблеми, що ще потребують вирішення. Доповідь є дуже важливим елементом системи зв’язків із громадськістю (приміром, повідомлення своєї точки зору на проблему наукової та громадянської позиції тощо). Виголошення доповіді потребує серйозної підготовки. Перший крок у підготовці – накреслити мету та завдання виступу, визначити коло охоплюваних питань. Доповідь слід будувати, дотримуючись таких вимог: - теоретична обґрунтованість; - опора на фактичний матеріал; - наведення переконливих прикладів; - власне бачення проблеми. Наступний крок – занотовування плану доповіді, яка включає: - вступ; - основний текст (серцевина доповіді); - висновки. Початок доповіді є визначальним і повинен чітко й переконливо відбивати причину та мету виступу, розкривати суть конкретної справи, містити докази. Першочергове завдання доповідача на цьому етапі – привернути й утримати увагу аудиторії. Тому, потрібно висловлюватися чітко, логічно та змістовно, уникаючи зайвого. Отже, речення мають бути короткими і стосуватися включно суті питання; варто інтонаційно виділяти найважливіші місця висловлювання. Дійовими є також жести, які свідчать про вияв людських думок, емоцій. У поєднанні зі словами вони стають надзвичайно промовистими: жести посилюють емоційне звучання сказаного.
Пам’ятка!
- Жести мають бути мимовільними. Застосовуйте жест, відчуваючи необхідність у ньому; - жестикуляція не повинна бути безперервною. Не жестикулюйте руками протягом усієї доповіді; - керуйте жестами – жест не повинен відставати від слова; - жести мають відповідати своєму призначенню. Невербальна комунікація супроводжується словами з певною інтонацією, тоном. Голос, тон, виклад, уся сукупність виразових засобів і прийомів повинні свідчити про істинність думки і почуття промовця. Темп мовлення також має практичне значення.
Пам’ятка!
- Постійно тренуйте свій голос, найзручніший спосіб для цього – читання вголос; контролюйте правильність вимови; - не говоріть надто голосно – це справляє враження агресивності; - не говоріть надто тихо – це справляє враження людини, яка погано володіє тим матеріалом, який презентує або ж не впевнена в собі.
Практичні поради промовцеві:
1) з привітальним словом зверніться до голови журі, членів журі та аудиторії (наприклад: "Шановні голова та члени журі! Шановні слухачі!"); 2) представте себе, назвіть прізвище, ім’я, по-батькові, місце навчання (наприклад: "Мене звати Іванова Катерина Олександрівна, учениця 11 класу загальноосвітнього навчального закладу №10 м. Херсона"); 3) виразно, чітко назвіть тему науково-дослідницької роботи (наприклад: "Дозвольте мені представити вашій увазі науково-дослідницьку роботу на тему…"); 4) змістовно розкрийте актуальність роботи, сформуйте мету, завдання, предмет і об’єкт дослідження, методи дослідження; 5) коротко розкрийте шлях реалізації основних завдань роботи, обов’язково зробіть належні висновки та підкресліть практичну значимість вашої роботи; 6) не забудьте подякувати аудиторії за увагу; 7) пам’ятайте: доповідь має тривати 7-10 хвилин і не більше. Отже, щоб не виникло непорозумінь під час спілкування, слід узгоджувати несловесні засоби із словесними, адже дослідження свідчать, що невербальні сигнали справляють вплив утричі більший ніж слова.
