Згідно довідки "Про становище початкових народних училищ в Хорольському повіті, які знаходяться під наглядом Хорольської повіто­вої училищної ради" на 1 січня 1876 року в місті Хоролі і його повіті існувало початкових народних училищ, в тому числі церковно-приходської школи-33. З них 6 училищ в місті і 27 у повіті.

Міське училище

1.  Міське приходське училище утримувалось за рахунок міста. На його утримання на рік виділялося 310 карбованців. Із них:  зако­новчителю - 75 крб., учителю - 150 крб., за найняття сторожа - 47 крб., на господарські потреби - 37 крб. Училище розміщувало­ся в спеціальному будинку, який належав повітовій училищній раді. Навчався 41 учень чоловічої статі.

2.                 Приватне училище, утримуване дочкою купця Олександрою Шелиховою. Розміщалося в будинку власниці. Існувало на кошти батьків учнів. Навчалося 3 особи жіночої статі.

3.        Міське Покровське училище, утримувалося за рахунок церковно­го попечительства з допомогою від земства в   150 крб.  З них на зарплату законовчителю   50 крб., учителю     100 крб. Попечительство давало для училища приміщення, опалення, сторожа. За числом учнів училище потребувало значного розширення.

4.                   Приватне училище, утримуване дворянкою  Марією  Маньківською. Містилося в її квартирі. Існувало за рахунок плати бать­ків. Маньківській видавалася допомога із земських коштів в сумі  50 крб. 65 коп.

5.                   Приватне училище дворянки Єлизавети Федяєвої. Допомога із земських коштів складала   44 крб...  Учнів було    38.    Із них 7 хлопчиків і 31 дівчинка.

6.   Церковно-приходська     школа.     Утримувалась     псаломником Хорольської Соборно-Успенської церкви Омеляном Діонисійовим. Школа знаходилася у будинку вчителя. Існувала за рахунок плати від 1 до 2 карбованців на рік. Навчалося 7 дітей. Три інші училища, в яких розпочиналися заняття, до кінця року закрилися. Власниці двох виїхали з Хорола, третя утриманка померла.

Основними предметами в міському приходському училищі в цей час були слов'янська і російська грамоти, арифметика, географія і закононавчання. Релігійні предмети ставали допоміжними.

Головою Хорольської повітової училищної ради був граф Петро Ілліч Капніст, який більшу частину свого життя віддав організації освіти, пропагуванню наукавих знань, розповсюдженню передових куль­турних традицій у Хоролі.

Крім того, П. І. Капніст був непоганим літератором. Його вірші і поеми друкувалися у губернських виданнях, з інтересом читались у Хорольському літературному салоні. Капніст написав кілька п'єс, які драма­тичною трупою ставились у народному домі.

Добра згадка залишалась і про князя Андрія Федоровича Орловського, попечителя і першого директора Хорольської прогімназії. Він склав учбовий план цього закладу, на власні кошти придбав деяке обладнання і літературу.

Вчений-географ з Хорола Михайло Якубович власноручно підготував креслення повітових географічних карт, які було затверджено ро­сійським географічним товариством і відтворено друкарським способом у Харкові. Якубович довгий час викладав у різних навчальних закладах міста.

Попечителями неповнолітніх і сиріт були князь Цертелєв і поміщик Старицький. Вони за власні кошти відкрили в місті декілька сирітських приютів і дитячий будинок.

У 1876 році постановою Хорольського земського зібрання було відкрито 3-класну жіночу прогімназію з 4 підготовчим класом. На утримання земством виділялося 2000 крб. Тут працювали Марія Володимирівна Родзянко, Катерина Олексіївна Левуцька, Єлизавета Василівна Капніст, котрі були розпорядницями і виховательками. Вони прищеплю­вали дівчаткам правила хорошого тону, етикету, кращих традицій повод­ження у вищому товаристві.

У 1899 році у місті було зведено нове приміщення цього навчального закладу (це приміщення СПТУ-45, а зараз Міжрегіонального Цетру звільнених у запас військовослужбовців).

Жіноча гімназія

В кінці XIX століття зросла кількість навчальних закладів з 39 у 1884 році до 63 у 1899. Асигнування на освіту земством теж зросли з 21000 крб. у  1886 році до 43000 крб. у 1898 році.

Продовжувалась розвиватись освіта і в XX столітті. На чергових земських зборах 44 скликання від 28 вересня 1908 року під головува­нням повітового предводителя дворянства графа Ростислава Ростиславови­ча Капніста розглядалося ряд доповідей, в тому числі по освіті.

Проведено доповідь № 137 про побудову Хорольського міського 4-х класного училища, далі йшлося про відкриття при Хорольському міському 4-х класному училищі учительських курсів.

На цих же земських зборах заслухано доповідь № 15 про введення в школах навчання дітей гімнастиці і строю запасними і відставними унтер-офіцерами. На цю справу внесено в кошторис 500 крб.

Розглядалося повідомлення попечителя Київського навчального округу за № 21877 про відпуск коштів з державного казначейства на утримання і влаштування реального училища в м. Хоролі. В повідомленні дозволялося відкрити з 1908-1909 навчального року реальне училище. Спочатку в складі перших двох класів, і на це відпущено в 1908 році 12 тис. крб.

Ось як розвивалася освіта, культура, медицина та спорт у 20 - 30-ті роки. Весною 1920 року Хорольська жіноча гімназія зробила свій останній випуск учениць-гімназисток і на цьому припинила своє існування, як жіночий середній навчальний заклад. Ще на рік раніше припинила свою роботу Хорольська реальна школа.

З осені 1920 року була організована в приміщенні жіночої гімназії перша Хорольська семирічна трудова школа. В спадщину новоорганізованій школі залишилось двоповерхове приміщення з меблями та багатим на той час фізичним кабінетом. Контингент учнів був таким : початкові класи набирали з учнів Хорольських початкових шкіл і частково з колишніх учнів церковно-приходських шкіл, які діяли до 1918 року. До 5-7 класів набирали з учнів Хорольських шкіл, ремісного училища, жіночої гімназії, вищої початкової школи. Учителі були з колишніх почат­кових шкіл, жіночої гімназії та реального училища. Тут же працював відо­мий хорольський художник Василь Миколайович Маковський. Першим завідувачем школи був Барило.

У 1921-1925 роках на Хорольщині діяло кілька освітніх закладів. Так Хорольське ремісниче училище жило в ту пору за принципом натурального господарства : шевці і кравці одягали і взували вихованців, овочівники забезпечували кухню овочами, столяри виготовляли меблі, ремонтували сільськогосподарський інвентар, усі разом сіяли і збирали хліб. Директором ремісничого училища в цей час був Дмитро Іванович Костюк, який до 1917 року був директором реального училища.

О. М. Коцюбинська (Кушніренко)

Відразу після громадянської війни певний час у Деминій Балці вчителювала дочка відомого українського письменника Михайла Михайловича Коцюбинського Ольга Михайлівна (Коцюбинська) Кушніренко. Вона померла в цьому селі від хвороби. В селі на її могилі встановлено обеліск.

У зв'язку зі зміною назви перша хорольська семирічна трудова школа стала називатися першою хорольською політехнічною. Директором школи був Садівничий Олександр Михайлович.

У 1929-1931 роках у Хоролі працювали курси для селян активістів. Ці курси потім були реорганізовані в сільськогосподарську школу на 160 чоловік. Кадри для села готував також сільськогосподар­ський технікум, в якому на чотирьох курсах у 1931 році навчалося уже 432 студенти.

Колективізація гостро поставила питання про колгоспні кадри. В зв'язку з цим з 15 жовтня 1930 року на базі першої міської школи семирічки почала працювати школа колгоспної молоді з дворічним курсом навчання. "Завдання школи, - як зазначалося в районній газеті "Колективіст Хорольщини", - підготувати за скороченим терміном навчання політично розвинених та класово витриманих кваліфікованих спеціалістів масових кваліфікацій".

З 1932 року було відкрито 8 клас у першій школі і вона стала називатися Перша Хорольська зразкова школа, а завідуючий став імену­ватись директором. Трохи пізніше школа стала десятирічною і в 1937 році зробила перший випуск. Директорами цієї школи були    Яцун Степан Порфирович, Іващенко М.О., Пащенко МІ., Німченко І.Р. Всього ж У 20-30 роки у місті було 5 шкіл. Друга знаходилась на місці сучасного будинку школяра, третя по вул. Фрунзе, неподалік сучаних помешкань, четверта - в сучасному приміщенні СШ № 1, п'ята - сучасному помешканні районної бібліотеки.

У місті також працювала вечірня школа робітничої молоді, школа механізації, бухгалтерська і медична школи.

Багатий книжковий фонд мала міська бібліотека, що налічу­вала понад 30 тисяч томів літератури. Десь до кінця 30-х років у місті працював історико-краєзнавчий музей.

У народному робітничому театрі працювали драматичний, танцювальний та інші гуртки. За 1940 рік театр відвідали 127 тисяч  чоловік.

Малята мали ясла і дитячий садок.